Сценарій урочистого концерту до дня визволення від німецько-фашиських загарбників

Сценарій урочистого концерту до дня визволення від німецько-фашиських загарбників

Мета:  ознайомити учнів з трагічними сторінками Другої Світової війни, показати на скільки важливо сьогодні пам`ятати уроки історії та подвиги наших дідів і прадідів, виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, які вистояли незалежність і волю, вчити дітей шанобливому ставленню до ветеранів, розвивати артистизм дітей, що виступають, підвищувати самооцінку, впевненість у власних силах. Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

Обладнання: декорації, комп`ютер, проектор.

Під звуки муз. « Одинокая гармонь» приходять юнаки і дівчата веселою юрбою, бабці на них задивляються.

1 бабця: Ну і де це воно всією юрбою, чи свято яке?

2 бабця: Свято не свято, а свято…у них сьогодні випускний!

1 бабця: Та ти що? Гарні які молоді! От час летить швидко! Невже, оце вже Анютка Химкина школу закінчила?

2 бабця: Та ні вона ще вчиться.

1 бабця: Молодці, щасливі! А хто ж бо то з правого краю йшов? Так на Анютку схожа…

2 бабця: Та то ж Вертунихи донька.

1 бабця: А ти скажи як схожі…

2 бабця: А ти пам`ятаєшь, як Микола раніше за Марією упадав?

1 бабця: Е хе-хе. Згадала бабка, як дівкою була…(Йдуть).

(Діти виконують танець під пісню «Ріо-Ріта»).

Вед.: Рік 1941 – липень… Країна жила мирним життям. У дітей нещодавно почалися канікули, у старшокласників випускні бали.

1 учень:  Июнь… Клонился к вечеру закат

И белой ночи розливалось море.

И раздавался громкий смех ребят,

Не знающих, не ведающих горя.

2 учень:  Июнь. Тогда еще не знали мы,

Со школьных вечеров шагая,

Что завтра будет первуй день войны,

А кончится лишь в мае 45-м.

3 учень:   Казалось, было холодно цветам,

И от росы они слегка поблекли.

Зарю, что шла по травам и кустам,

Обшарили немецкие бинокли.

4 учень:  Цветок, в росинках весь, к цветку приник,

И пограничник протянул к ним руки.

А немцы, кончив кофе пить, в тот миг

Влезали в танки, закривали люки.

5 учень:  Такою все дышало тишиной,

Что вся земля еще спала, казалось.

Кто знал, что между миром и войной

Всего каких-то пять минуть осталось!

6 учень:  Я о другом не пел бы ни о чем,

А славил бы всю жизнь свою дорогу,

Корда б армейским скромным трубачом

Я эти пять минут трубил тревогу.

(Звучить голос Левітана, після пісня « Священная война»)

Вед.:  (під час пісні)

-Війна! 4 роки.1418 днів. І більше ніж 40 млн. загиблих людей різних національностей. Це значить – 30 убитих на 2 метра землі, 28 тисяч убитих щодня.

У перші дні війни більшості з тих, хто йшов на фронт було 17-20 років. З кожних 100 хлопців цього віку 97 не повернулось назад. 97 зі 100! Ось вона війна!

(Звучить пісня « До свидания пальчики!»

1 учень:  Повстань, народ! –почули клич землі,

І степом, степом шли у бій солдати

І степом, степом –даль заволокло,

А мати, мати стала коло хати,

А кругом в диму село

2 учень:  Степом, степом розгулись гармати,

Степом, степом –клекіт нароста,

Степом, степом падають солдати

А кругом шумлять жита.

Вед.:  А що може виміряти материнське горе, її сльози?

3 учень:  Благословляла мати сина,

А синові –сімнадцять літ…

Іти на бій за батьківщину-

Був материнський заповіт

Сховала сльози на прощання

Щоб пекли його вони…

І син пішов…Лишив чекання,

Лишив свої хлопчачі сни.

4 учень:  Одержала звістку матуся,

Що син її впав за Дніпром

Поїхала мати до сина

В далекі світи із села

У білу пшеничну хлібину

І шитий рушник привезла.

5 учень:  Спинилась вона над водою

На скелі Дністровській крутій:

Могила його під горою

І писаний камінь на ній

Заплакала «Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла…»

Могилу неначе дитину,

Руками вона обняла.

6 учень:  А річка шуміла невпинно

І тихо шуміла трава

І тільки червона калина

Тремтіла, неначе жива.

А мати стоїть на колінах

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть.

(Звучить пісня «Зажгите свечи»)

Вед.:  На війні билися не тільки чоловіки, але і жінки. Вони були медсестрами, лікарями, санітарками, розвідницями, зв`язковими. Багатьох солдатів врятували від смерті ніжні добрі жіночі руки.

Медсестра:  (дівчинка в косинці з червоним хрестом і сумкою)

Пушки грохочут, пули свистят.

Ранен осколком снаряда солдат.

Шепчет сестричка:

«Давай подержу

Рану твою я перевяжу!»

Все позабыла: слабость и страх,

Вынесла с боя его на руках.

Сколько в ней было любви и тепла!

Многих сестричка от смерти спасла.

Учениця:  Вот и война на закате,

Всполохи боя видны.

Военврачи в медсанбате

Той, 45-й весны

Ставят пластинку под вечер,

Над патефоном склонясь,

И в даль понёс лёгкий ветер

Русский задумчивый вальс.

А во дворе, словно в сказке,

Пара кружится одна,

Он в госпитальных повязках,

В белом халате она.

И пусть невзгоды, ненастья,

Випито горе до дна,

Девушка светится счастьем-

Видимо –это весна!

(Виходять дівчата та виконують пісню С.Ротару «Фронтовий Вальс»)

1 учень:  Війна –це 1725 зруйнованих і спалених міст і селищ, понад 70ттисяч сіл. Війна –це 32 тисячі підірваних заводів і фабрик, 65 тисяч кілометрів залізничних колій.

2 учень:  Війна –це 900 днів і ночей блокадного Ленінграда. Це 125 грамів хліба на добу. Це тони бомб і снарядів, що падають на мирних людей.

3 учень:  Війна –це 20 годин біля верстата в день. Це урожай, що виріс на солоної від поту землі. Це криваві мозолі на долонях таких же дівчат і юнаків, як ти.

4 учень:  Війна…Від Бреста до Москви – 1000 км, від Москви до Берліна – 1600. Всього: 2600 км – якщо рахувати по прямій. Літаком приблизно 4 години, а от перебіжками і по пластунськи – 4 роки 1418 днів.

Вед.:  Дорогою ціною дісталась нам перемога. Дорогою…Страшні сліди залишила війна.

1 учень : Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни с горя посивіли,

Тут навіть камінь плаче край доріг.

2 учень:  Хіба ж забудеш, як палили хати?

Гойдались мертві у страшній петлі

І на шляху валялися хлоп`ята,

Багнетами прибиті до землі.

3 учень:  Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим.

До танків прив`язали людоїди

І розірвали надвоє живим.

Вед.:   «Варварство» Мусса Джалиль.

Они с детьми погнали Матерей
И ямы рыть заставили,
А сами, они стояли, кучка дикарей,
И хриплыми смеялись голосами.

У края бездны выстроили в ряд
Бессильных женщин, худеньких ребят.
Пришел хмельной майор
И хмурыми глазами окинул обреченных...

Мутный дождь шумел
В листве соседних рощ,
И на полях, одетых мглою,
И тучи опустились над землею

Друг друга с бешенством гоня,
НЕТ! Этого я не забуду дня.
Я не забуду никогда во веки.
Я видел: плакали, как дети, реки.

Как в ярости рыдала мать земля
Своими видел я глазами,
Как солнце скорбное, омытое слезами,
Сквозь тучи опустилось на поля,

В последний раз детей поцеловали
В последний раз...
Шумел соседний лес.
Казалось, что сейчас он обезумел,

Гневно бушевала его листва.
Сгущалась мгла вокруг,
Я видел-мощный дуб свалился вдруг.
Он падал, издавая вздох тяжелый,

Детей внезапно охватил испуг
Прижались к матерям, цепляясь за подолы,
И выстрела раздался резкий звук.
Прервав проклятье,

Что вырвалось у женщины одной.
Ребенок-мальчуган больной
Головку спрятал в складках платья
Еще не старой женщины-

Она смотрела ужаса полна,
Как не лишиться ей рассудка?
Все понял, понял все малютка.
"Спрячь, мамочка, меня, не надо умирать"

Он плачет и как лист,
Сдержать не может дрожи.
Дитя, что ей всего дороже.
Нагнувшись, подняла ребенка Мать

Прижала к сердцу, против дула прямо.
"Я, Мама; жить хочу, не надо, Мама.
Пусти меня, пусти, чего ты ждешь?"
И хочет вырваться из рук ребенок

И страшен плач, и голос тонок
И в сердце он вонзается, как нож.
-Не бойся, мальчик мой,
Сейчас вздохнешь ты вольно.

Закрой глаза, но голову не прячь,
Чтобы живым тебя не закопал палач.
Терпи сынок, терпи.
Сейчас не будет больно...

И он закрыл глаза, и заалела кровь по шее
Тонкой лентой извиваясь
Две жизни наземь падают ,сливаясь,
Две жизни и одна любовь.

Гром грянул, ветер свистнул в тучах,
Заплакала земля в тоске глухой.
И сколько слез горячих и горючих
Земля моя-скажи мне, что с тобой?

Ты часто горе видела людское,
Но испытала ль ты хотя бы раз
Такой позор и варварство такое.
Земля моя, враги тебя громят,

Но выше подними великой правды знамя
Омой его земли кровавыми слезами
И пусть лучи его пронзят,
Пусть уничтожат беспощадно

Тех варваров, тех дикарей,
Что кровь детей глотают жадно
Кровь наших Матерей.

1 учень:  Разве погибнуть ты нам завещала, Родина?

Жизнь обещала, любовь обещала, Родина.

Разве для смерти рождаются дети, Родина?

Разве хотела ты нашей смерти, Родина?

2 учень:  Пламя ударило в небо! – ты помнишь, Родина?

Тихо сказала: « Вставайте на помощь…» - Родина.

Славы никто у тебя не выпрашивал, Родина.

Просто был выбор у каждого: я или Родина.

( Пісня « Дети войны»)

Вед.:  Дуже важкі часи випали на долю нашого народу. Не було ні однієї людини, якої б не торкнулась війна. Всі від маленьких дітей до людей похилого віку наближали Перемогу. І ніхто не впадав у відчай, не зміг ворог зламати волю народу, який відстоював рідну землю. І в ці лихі часи особливо підтримувала дух людей пісня. Воєнні розповсюджувалися дуже швидко, передавалися з уст в уста, перелітали через лінію фронту, проникали у глибокий тил ворога. Під час затишшя, коли мовчали гармати, солдатські серця чекали і шукали не тільки лозунги і пафосні призиви, а і теплі ліричні слова для того, щоб розрядитись від того, що обрушила на них жорстока війна. І цими теплими словами була пісня «В землянке»

(Пісня «В землянке». На сцені 4 хлопчика навкруги намальованого вогнища співають пісню).

Вед.:  Не обійшла війна стороною і наш край. 7 лютого 2019 року наше місто буде відзначати 75 річницю визволення від німецько-фашистських загарбників.

1 учень:  19 вересня 1941 року німецькі окупанти захопили наше селище і встановили свій режим кровавого терору і насильства.

2 учень:  1476 жителів Кам`янки-на-Днепрі і навколишніх сіл, переважно юнаків і дівчат окупанти погнали на каторжні роботи до Німеччини. Більше ніж 600 людей, які не встигли евакуюватися, фашисти розстріляли.

3 учень:  Кривава трагедія відбувалася 12 липня у Кам`янці- на-Днепрі 1942 році, коли озвіріли гітлерівці розстріляли у противотанковому рові 300 ні в чому не повинних мирних жителів. Але і це не підкорило волелюбних людей, а навпаки багато жителів примкнуло до партизанських загонів.

4 учень:  Народні месники скоювали зухвалі нальоти на колони німецьких автомашин, які перевозили воєнну амуніцію,мінували дороги,знищували гітлерівських солдат і офіцерів.

5 учень:  Десятки юнаків і дівчат селища приймали участь у діяльності підпільної молодіжної «Добровольчої організації патріотів». Вони інформували жителів про положення на фронтах, здобували цінні розвідувальні данні, для диверсійних груп.

6 учень:  Відважно билися на фронтових полях 3418 жителів Кам`янки-на-Днепрі, 1435 з них загинули, 1158 – за ратні подвиги відзначені орденами і медалями. 7 лютого 1944 року з`єднання третьої гвардійської армії під командуванням генерала Дмитра Даниловича Лелюшенко визволила Кам`янку-на-Днепрі від гітлерівців.

7 учень:  Відступаючи під натиском наших військ, фашисти перетворили на руїни і попіл усі підприємства, багато адміністративних та господарських закладів, житлових будинків. Великою ціною жителі нашого району заплатили за свободу рідного краю.

8 учень:  Освободители! Мы Вами будем дорожить.

Такая слава не легко дается,

Такие люди долго должны жить,

А Вас все менше остается.

Хвала и Слава всем,  кто Каменку освободил,

Мы их должны сажать в особом кресле.

Хотя бы в этот день, вот здесь, на видном месте.

Вед.:  Хвилина мовчання… Вона більше нам розкаже

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Про подвиг безіменний всього не вимовить словами,

Лише тільки серце може розказати про нього,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль, тому я прошу всіх вшанувати пам`ять співвітчизників хвилиною мовчання. ( Хвилина мовчання – стукіт серця).

1 учень:  Тож хай ніколи в світі не буде війни,

Хай співає колос і криниці голос,

Хай цвітуть у небі святкові салюти,

Хай навіки світиться людям лише любов, добро!

(Танок « Білі птахи»)

 «Несовместимы дети и война»

(Автор текста:Садовский М.
Композитор:Хромушин О. )



Играют дети всей земли в войну,
Но разве о войне мечтают дети?
Пусть только смех взрывает тишину
На радостной безоблачной планете.

Над вьюгами и стужами седыми
Вновь торжествует юная весна!
И как огонь с водой несовместимы,
Несовместимы дети и война!

Мы пушки сохраним, чтоб дать салют,
Стволы их станут трубами органа,
И в дружном хоре голоса сольют,
Под мирным небом в песне мира страны!

Над вьюгами и стужами седыми
Вновь торжествует юная весна!
И как огонь с водой несовместимы,
Несовместимы дети и война!

Чтоб без войны все в мире жить могли,
Пусть льдинки злобы и вражды растают.
Дружить давайте, дети всей земли,
Пусть наша дружба с нами вырастает.

Над вьюгами и стужами седыми
Вновь торжествует юная весна!
И как огонь с водой несовместимы,
Несовместимы дети и война!
Несовместимы дети и война!

«До свидания, мальчики!»

Ах война, что ж ты сделала подлая
Стали тихими наши дворы
Наши мальчики головы подняли
Повзрослели они до поры
На пороге едва помаячили
И ушли за солдатом солдат
До свидания мальчики мальчики
Постарайтесь вернуться назад
Нет не прячьтесь вы будьте высокими
Не жалейте ни пуль ни гранат
И себя не щадите вы и все-таки
Постарайтесь вернуться назад
Ах война что ж ты подлая сделала
Вместо свадеб разлуки и дым
Наши девочки платьица белые
Раздарили сестренкам своим
Сапоги ну куда от них денешься
Да зеленые крылья погон
Вы наплюйте на сплетников девочки
Мы сведем с ними счеты потом
Пусть болтают что верить вам не во что
Что идете войной наугад
До свидания девочки, девочки
Постарайтесь вернуться назад
До свидания девочки, девочки
Постарайтесь вернуться назад.

  «В землянке»

(Автор текста: Сурков В. Композитор: Листов К. 

Бьётся в тесной печурке огонь, На поленьях смола, как слеза. И поёт мне в землянке гармонь Про улыбку твою и глаза. Про тебя мне шептали кусты В белоснежных полях под Москвой, Я хочу, чтоб услышала ты, Как тоскует мой голос живой. Я хочу, чтоб услышала ты, Как тоскует мой голос живой. Ты сейчас далеко-далеко, Между нами снега и снега. До тебя мне дойти нелегко, А до смерти - четыре шага. Пой, гармоника, вьюге назло, Заплутавшее счастье зови. Мне в холодной землянке тепло От твоей негасимой любви. Мне в холодной землянке тепло От твоей негасимой любви. Бьётся в тесной печурке огонь, На поленьях смола, как слеза. И поёт мне в землянке гармонь Про улыбку твою и глаза. Про тебя мне шептали кусты В белоснежных полях под Москвой, Я хочу, чтоб услышала ты, Как тоскует мой голос живой. Я хочу, чтоб услышала ты, Как тоскует мой голос живой.

«Вальс фронтовой сестры»

(Д. Тухманов - В. Харитонов
Исп. Екатерина Гусева)

Легкий школьный вальс тоже был у нас,
У него судьба была такая:
Помню как сейчас, наш десятый класс
Закружила вьюга фронтовая.

Фронтовой санбат у лесных дорог
Был прокурен и убит тоскою.
Но сказал солдат, что лежал без ног:
"Мы с тобой, сестра, еще станцуем".

А сестра, как мел, вдруг запела вальс,
Голос дрогнул, закачался зыбко.
Улыбнулась всем: "Это я для вас", -
А слеза катилась на улыбку.

Сколько лет прошло - не могу забыть
Тот мотив, который пелся с болью.
Сколько лет прошло - не могу забыть
Мужество солдатское и волю.

«Зажгите свечи»

( Виктор Петлюра)

Читал молитву слабый голос в тишине
Под сводами и куполами храма,
И сына, воспитав, отдать войне
Так не хотела, не хотела мама,
Так не хотела, не хотела мама,
И вот теперь молитва в тишине.

В огнях свечей лилась молитва в тишину,
Все кто любил и знал сегодня вместе.
Он так же, как и ты, играл в войну,
И жил в подъездном и беспечном детстве,
И в этом мире всем хватало места,
И не делили на куски страну.

Припев:
Зажгите свечи и пусть молчат колокола,
Зажгите свечи, остановите ход часов,
Зажгите свечи в день, когда в мире столько зла,
Что даже бог закрыл от нас лицо.
Зажгите свечи, когда хоронит сына мать,
Зажгите свечи, когда за окнами война,
Когда мы все сошли с ума, но бог еще не бросил нас,
Зажгите свечи.

Огни свечей горели звездами в слезах,
И отпевал священник сына душу.
И помнит мать, как в письмах он писал
Не бойся, мама, и о войне не слушай,
И писем больше слать уже не нужно,
Я через месяц приезжаю сам.

Припев:
Зажгите свечи и пусть молчат колокола,
Зажгите свечи, остановите ход часов,
Зажгите свечи в день, когда в мире столько зла,
Что даже бог закрыл от нас лицо.
Зажгите свечи, когда хоронит сына мать,
Зажгите свечи, когда за окнами война,
Когда мы все сошли с ума, но бог еще не бросил нас,
Зажгите свечи.

Идет война несуществующих врагов.
Горят в церквях по убиенным свечи.
Молитесь, и, быть может, дураков
В стране безродной станет чуть поменьше,
Ну а пока покрыты сотни женщин
В знамена черных, траурных платков.

Припев:
Зажгите свечи, пусть замолчат колокола,
Зажгите свечи, остановите ход часов,
Зажгите свечи в день, когда в мире столько зла,
Что даже бог закрыл от нас лицо.
Зажгите свечи, когда хоронит сына мать,
Зажгите свечи, когда за окнами война,
Когда мы все сошли с ума, но бог еще не бросил нас,
Зажгите свечи.
Когда мы все сошли с ума, но бог ещё не бросил нас,
Зажгите свечи.
Когда мы все сошли с ума, но бог ещё не бросил нас,
Зажгите свечи...

Використана література:

http://musiclessons.ucoz.com/load/katalog_fajliv/scenarij_urochistogo_koncertu_prisvjachenogo_do_dnja_peremogi/21-1-0-383

https://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/

http://liricon.ru/varvarstvo.html

https://45parallel.net/robert_rozhdestvenskiy/rekviem_vechnaya_slava_geroyam.html